3

Мине війна, настане весна у душі моїй,

Але чи зможу я забути жахи війни своєї?

Чи зможу я забути рештки руйнування й болю,

Чи зможу я пробачити тим, хто спричинив це все?

Вільність завжди манить, але чи зможу я її знайти?

Чи відпустить сумління, що мучить мене ночами?

Серце відчуває тягар минулого,

Але я шукаю спокою й нового початку.

Війна залишає сліди, що глибоко в душі запалені,

Але я вірю, що весна прийде, принесе зцілення.

Хоча забути можливо не все,

Ми можемо зрости над жахами й ненавистю.

Пробачення - ключ до відродження й миру,

Але це процес, що вимагає часу й сили.

Я вірю, що в собі знайду силу пробачити,

І вільно жити, несучи з собою мудрість минулого.

Може сумління мукатиме, але я буду навчитися примиряти,

Нехай він буде моїм напутником на шляху прогресу.

І хоча минуле завжди зі мною,

Я буду йти вперед, налаштований на мир й надію.

Тож нехай війна мине, а в душі настане весна,

Де сходяться пробачення, мир й обновлення.

Я буду пробувати забути й рости,

І вільно жити, відпустивши тіні минулого.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

На заході сонця, коханням ми вкрились,

Там, де бог надії світло дарував нам.

На заході сонця, перший поцілунок був,

Ніжно ти взяв мене за руку свою.

У твоїх очах струмки суму розливалися,

Ти згадав минулі невдачі й життєві рани.

Наше кохання відлітало в далекі простори,

Поміж нас ходили люди, не помічаючи.

Були лише ми - дві пташки у гнізді,

Як дві гори, що стоять навпроти.

Ти питав, чи я кохаю тебе,

І я відповідала, що так, що люблю.

На заході сонця, у нашому світі,

Коханням ми збудили мрії й миті.

Там ми були сильні, вільні й ніжні,

І ніщо не могло розлучити нас двох.

Та зараз захід сонця може здатись темним,

Та ми збережемо спогади тих прекрасних хвилин.

Бо наша любов міцна, як скеля, І навіть у відстані, вона не згасне.

Тож на заході сонця, у нашій пам'яті,

Будемо тримати кохання, як скарб бережати.

І хоч життя може принести випробування,

Ми збережемо цю любов у нашому серці назавжди.

-----------------------------------------------------------------------------------------------

У руїнах мого серця, я чекаю на ліки,

Розбитий на крихтки, в безсиллі йти далі.

Пустота пронизує мене, розриває на частини,

Хижі звірі сміло роздирають мою душу.

Усе так чуже, наче я не звідси,

Чужинцем в своїм тілі, суттю загубився.

Але в тобі, любові, шукатиму зцілення,

Збери докупи мою душу, вилікуй рани.

По світу мене розкидали, розірвали на шматки,

Та з тобою поруч, знайду силу знову встати.

Твої слова, мов заліки, заліковують мої рани,

Любов'ю огортають, відновлюють мої сили.

Так вилікуй мене, любов'ю повністю осяй,

Дай мені крила, щоб знову в небо піднятись високо.

Поєднай розкидані фрагменти мого існування,

Віднови мене повністю, зроби мене цілим знову.

Нехай ранене серце знову заб'ється в ритмі кохання,

Нехай любов перетворить біль на сильність і прекрасне.

Я знаходжу в собі силу знову піднятись з попелу,

Бо в тобі, моя любов, знаходжу справжню відповідь.

Так залікуй мої рани, вилікуй мене любов'ю,

Віднови мою душу, збери мене докупи.

Після всіх розривів і розділень, я знову знайду світло,

Тому що ти - моя опора, моя найбільша любов і сила.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Не знаю, де шляхи наші знову зустрінуться,

Тумани моєї думки мірять безмежність.

Але позаду ти, моя єдина кохана,

Ти тримаєш мою руку на кожному кроці.

Ти оберігаєш від злого року мою долю,

І моє серце, вкрай зневірене, тобою горить.

Я шукаю способу звільнитись від болю та муки,

Що переповнюють душу, сповивають мої думки.

Але ти є тим світлом у моєму житті,

Що розсіює мої темряви і сумніви.

Ти віддана і моя підтримка незламна,

Із тобою поруч, знаходжу силу пройти скелі й далі.

Нехай в серці звучить наша кохана мелодія,

Звільняємось разом від болю й неспокою.

Рука в руці , пройдемо крізь будь-яку муку,

Залишимо тлін і відкриємо новий світ нашому щастю.

Так дивлюсь я у далі, на краю скелі стоячи,

А серце моє повне надії й кохання.

Ти - моя опора, моя кохана назавжди,

Разом ми пройдемо через будь-яку муку і тумани.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

Ти забираєш цигарку з мого рота,

Кидаєш куртку на мої плечі.

Виливаєш вміст келиха на підлогу,

Береш мене за руку і ми йдемо разом.

Ми покидаємо вечірку позаду,

Ти відчиняєш двері своєї машини.

Я слухняно сідаю і дивлюся у твої очі,

Хто ж ти такий і чому не знаю про себе?

Ти мій ангел-охоронець, чи дивний чоловік у костюмі,

Ведеш машину обережно і шепочеш мені,

Що знайшов мене нарешті у реальності,

Кажеш, що я жінка з твоїх снів і мрій.

Реальність зливається з фантазіями,

Ми розтоплюємо лід на шляху до кохання.

У твоїх обіймах відчуваю справжність,

І знаю, що ти прийшов, щоб змінити моє життя.

Так ми їдемо, далеко від минулого,

В невідоме майбутнє, де спалахує вогонь.

Ти - мій незвичайний спутник, мій ласкавий чарівник,

Разом ми створимо нашу власну мелодію кохання.

Твої дотики розгортають крила моєї душі,