Та літня злива наскрізь виїсть душу,
Печаль солодка обійме за плечі,
Сновидінням твій спокій порушу
Розвіють думи голоси лелечі.
Летить кохання між предивних гір,
Листи таємні прочитало літо,
Любові ніжність виллю на папір
В клітинках серця переллюся цвітом.
У ніч таку задуману й п'янку,
Мені про тебе шепотіли зорі,
Сплітали долі осяйним пером,
Щоб поєдналися в жагучій непокорі.
Відредаговано: 22.05.2022