Поезія-моя душа

Подих війни

Люто дивиться в очі війна,

Погляд її бездушний й жорстокий,

Меч вогняний тримає вона,

Смерті відмірює кроки.

 

Жінка безлика знищує все,

Не пожалівши нікого

Крики, і біль, і розпач несе,

Постріли пересторогу.

 

Нам би забути про неї ураз,

Розсіявши образ страшний на світанні,

Щоб наступив щасливий той час,

Де мир, і добро, і кохання.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше