Поезія мого життя

Для тебе

Ти не питав, чому мовчу,

Не рвав замків моєї тиші.

Просто лишився в житті,

Коли весь світ здавався іншим.

І крізь холодні дні мої

Без зайвих слів і без тривоги

Ти став промінчиком тепла,

Що тихо освітив дорогу.

А люди як осінній вітер,

Приходять і зникають знов.

Та є такі, що тихим світлом

Торкнуться серця без розмов.

І не важливо, що буде далі

Куди дороги поведуть.

Бо зустрічі у нашій долі

Назавжди в пам’яті живуть.

Подобається

#1275 в Різне
#200 в Поезія
#1425 в Сучасна проза

Відредаговано: 15.07.2026