Поезія мого життя

Володарка Зоряних Шляхів

Крізь морок вічності, де сплять пусті світи,

Вона іде, тримаючи сузір’я.

В її очах світло галактик крізь мости,

А в косах — сяйво зоряного пір’я.

В її вбранні — суміш матерій і заграв,

Де кожна нитка — промінь світла сонця.

Сам Всесвіт тайни їй свої всі довіряв,

Тримає бог світів життя в долонці .

В її руці — народження планет,

В її очах — безодня і таємність.

Вона — початок всіх мирських прикмет,

Що перетворює хаос в нескінченність.

Несе вона сузір’я золоті

Для безкінечного всесвітнього життя,

Щоб на небесному зірковім полотні

Світило ясно кожне майбуття.

Подобається

#1167 в Різне
#177 в Поезія
#1275 в Сучасна проза

Відредаговано: 04.06.2026