Поезія мого життя
Місто і ти
Нічне таксі, в колонках баси
Ти знову шукаєш вчорашні часи.
Фільтри на фото приховують втому,
Ти знову не хочеш вертатись додому.
Сяйво вітрин, у кишені зефір,
Ти віриш у долю, не віриш у мир.
Всі кажуть — ікона, всі кажуть — вогонь,
А ти лише прагнеш тепла долонь.
Телефон на нулі, як і твій настрій,
Ти кажеш «все ок», а це просто ілюзія.
В цьому місті забагато контрастів,
Ти — найгарніша в життєвій контузії.
А за вікном мерехтять силуети,
Ти пишеш про біль у закриті привати.
Ми всі — лише пікселі, просто сюжети,
Які так бояться себе відкривати.
#1167 в Різне
#177 в Поезія
#1275 в Сучасна проза
Відредаговано: 04.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
