Поезія мого життя

Друже

Дайте но я вас розгадаю

Мій ненавʼязливий друже

В памʼяті трохи згадаю

Хоч не помітний ви дуже


Дайте торкнуся обличчя

Милого, ніжного ліку

Скільки ж у вас протиріччя?

Вас не забуду довіку


Ясні блакитні очі

Томний, ласкавий погляд

Вірші посеред ночі

І ненавʼязливий догляд


Ви — ніби тінь на порозі,

Тиха симфонія кроку.

В кожній життєвій дорозі

Бачу вас поряд і збоку.


Дякую милий мій друже

За цю доречну дорогу

Світло в душі моїй дуже

Вдячне за тиху підмогу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше