Поезія мого життя
Німі вуста сновидінь
Чому приходиш ти до мене у сни?
Чому милуєшся ти мною
І очі все твої сумні
Та невдоволені собою?
Чому вуста твої німі, самі,
хоч прагнеш щось сказати
Ти бʼєшся в стіни камʼяні
Щоб душу розкувати.
Твоя душа пʼянка печаль
І очі — острі леза
Чому ж тоді я невзначай
Не оцінила все тверезо?
Мовчиш? То що ж тепер,
Прощай , мій милий образ
І силует в тіні завмер
І стих коханий голос
Німі вуста… і більше снів
Де ти мене шукаєш
Я відпускаю — без слідів
Хоч ти цього не знаєш…
Залишся в памʼяті моїй
Лиш тихою печаллю
Ти заховай у серці біль
За білою вуаллю.
#749 в Різне
#84 в Поезія
#1012 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
