Поезія мого життя

Катарсіс

Боже, дай мені сил прощати й терпіть,

Крізь тисячу років нести

Цей пекельний вогонь, що у грудях горить,

І долю свою винести.

Серцю дай не щеміть, не боліти дарма,

За тобою не йти в далечінь.

Дай же сили, коли навкруги лиш пітьма,

Вчуй мій шепіт і жар молінь.

Нехай пройде спокій століть або вік,

І душа скам’яніє десь знов,

Я знайду у майбутньому кожен твій лік

І поверну нам нашу любов.

І коли догорить цей жертовний вогонь,

Ставши світлом ясної зорі,

Я торкнуся нарешті твоїх долонь

Вже без болю, у нашій порі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше