Поезія мого життя

Поле долі

Я піду по маковому полю

І дійду самого краю обрію

Я відшукаю свою долю

І не відпущу її більш ніколи

Буду йти стежиною вузенькою

Тільки для мене витоптаною

І хмари спадуть низенько

Я дійду хоч в тумані закутаною

По такій дорозі з ухабами

Я дійду, зірву маків букет

І своїми власними руками

Напишу долі новий сюжет.

Я залишуся з Україною

Розфарбую тут долю свою

Понад степами і долинами

Пролунає: «Я вірю й люблю»

Подобається

#749 в Різне
#84 в Поезія
#1012 в Сучасна проза

Відредаговано: 27.03.2026