Поезія мого життя

Ворони

Чорні крила розрізали небо,

Над полями розмита межа.

Їм нічого від світу не треба,

Тільки вітер і тиша чужа.

Мудрий погляд, застиглий у часі,

Тихий клекіт в гіллі самоти.

В кожнім змаху і спокій, і влада,

Що ведуть крізь віки і світи.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше