Поезія мого життя

Космічна самота

Ми тільки частки, кинуті у простір,

Де дихає зірок німа блакить.

Ми тут на мить лише невчасні гості,

Як зірка, що вже ледве мерехтить.

Та в кволій плоті, в сутінках щоденних,

Серед світів, чужих і неземних,

Вселенський Дух шукає очі вчених,

Щоб глянути на всесвіт через них.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше