Поезія мого життя

Світанок настане

Якою б ніч безкрайньою не здалась,

Як сильно б темрява не тиснула на нас,

Вона не вічна. Скільки б не пишалась

Прийде світанку неминучий час.

Нехай навколо небо мов смола,

І зір не видно в чорному тумані,

Та ранок випалить залишки зла

Й розсіє тіні, наче сни поганні.

Ми дочекаємось. Розтане мертва глуш,

За обрієм спалахне смуга світла.

Це буде лік для виснажених душ,

Щоб віра в серці знову розквітла.

Наш день настане. Близько вже ,пора,

Коли проміння заблищить на схилах.

Бо світло, що сильніше за вітра,

Тримає нас на непохитних крилах.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше