Якою б ніч безкрайньою не здалась,
Як сильно б темрява не тиснула на нас,
Вона не вічна. Скільки б не пишалась
Прийде світанку неминучий час.
Нехай навколо небо мов смола,
І зір не видно в чорному тумані,
Та ранок випалить залишки зла
Й розсіє тіні, наче сни поганні.
Ми дочекаємось. Розтане мертва глуш,
За обрієм спалахне смуга світла.
Це буде лік для виснажених душ,
Щоб віра в серці знову розквітла.
Наш день настане. Близько вже ,пора,
Коли проміння заблищить на схилах.
Бо світло, що сильніше за вітра,
Тримає нас на непохитних крилах.