Поезія мого життя
Рожеве скло
Залишіть мені рожеві окуляри,
Я більше не в силах на дійсність зважати.
Навколо — лиш біль, суперечки і чвари,
Я хочу цей світ хоч на мить заховати.
Невже ця планета заслання у пекло?
Де істина спить, а жорстокість повсюди.
Тут серце від розпачу й люті затерпло,
І погляди злі мають стомлені люди.
Я прагну ілюзій, я хочу крізь скло
Побачити світ у м’яких акварелях.
Щоб зникло назавжди все людське зло,
І радість жила у реальних оселях.
Дайте мені цей магічний екран,
Щоб знову навчитись і вірити, й жити.
Бо важко терпіти від дійсності ран,
Коли так кортить просто мирно любити.
#749 в Різне
#84 в Поезія
#1012 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
