Поезія мого життя

Втрата

Знов втрата…

Знову розжарені скроні

Сковує біль

Ми всі тепер як на долоні


 

Знову квіти…

Такі пахучі і свіжі

Зірвані, як і ти

Який тепер в вічній тиші


 

Коло стоїть юрба

Плач затихає…І знаєш…

Бракує повітря так,

Що жадно його ковтаєш…


 

Скоро затихне все..

Гомін, розійдуться люди

Душу знов в даль понесе

А ти будеш тут. І всюди…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше