Поезія мого життя
Дорога до себе
Відпусти. Забудь все, що боліло.
Все, через що ночі не спала
Збери до купи зламанії крила
І рану ту, що щойно зажила.
Не бійся. Встань і дихай в повні груди!
Неси свої знамена до кінця!
І не тривожся ти про те, що скажуть люди
Нехай веде тебе дорога ця
Крізь ліс і гори, болота й тумани
Крізь страх і холод, осуд і молву
Ти викинь з голови лихі дурмани
Що штовхають у мовчазну юрбу.
Будь однією ти , єдиною зі зграї
Білою птахою в небо злети
Собою будь і шлях свій вибирай
До мрії своєї сміливо і вірно іди.
Коли небесний обрій засіяє
Розсіє попіл вигорілих слів,
Ти зрозумієш: той, хто справді сяє,
Не потребує інших берегів.
Твій голос чистий, наче перший промінь,
Твоя свобода — вища за списи.
Залиш позаду той гіркий відгомін,
Себе майбутню світові неси.
#880 в Різне
#131 в Поезія
#1128 в Сучасна проза
Відредаговано: 15.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
