Поезія мого життя

Марш бруду

Погода —мразь!

Зима і сирість.

Світ —як виразка

на губі.

В калюжах місто

перекосилось,

тонучи в мокрій

холодній юрбі.

Небо —ганчірка!

Викрути —й вилий.

Сльота забиває

ніздрі і рот.

Лютий —як ворог

підступний і гнилий,

кидає в зуби

Холодний льод!

Сонце загнане

в темний куток,

світить тьмяно,

мов мідний гріш.

Крізь вітер

цей рваний

зими шматок

ти, людино,

все іще спіш?

Геть парасольки!

Хай вмиє пику!

Ритмом асфальту

вдар по зимі!

Ми не раби

цього мокрого крику

ми — господарі

Цієї землі!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше