Давай помовчимо. Без зайвих драм.
Слова — це лише вихрі й урагани,
Вони несуть нам непотрібний хлам
На наші ледь затягнуті вже рани.
Найбільший в світі старий океан
Не марно нарекали колись Тихим
Він знає про шторми й підводний вулкан,
Та вчить нас спокійно дихать.
Бо істина там, де закінчився звук,
Де душі скидають фальшиві обіти.
Мовчання — це міст, що тримає без рук,
Це простір, де можна нарешті зустріти
Себе самого... Крізь товщу років,
Крізь піну образ і порожню втому.
Бо той, хто в собі океан підкорив,
Більше не прагне доказів грому.