https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1773165090_17.png
Поезія мого життя
В’язень простору
Він став мовчанням. Світ навколо нього
це тільки крик, що вирвався з грудей.
Вже не веде ні вгору, ні до Бога
вузька межа, зневірившись в людей
Він так вдивлявся в стіни, що вони
ввібрали колір стомлених очей.
І дні тепер немов німі човни,
що вгрузли в твань болотяних трясей
Йому здається: крок і буде край,
але за краєм знов та сама площа.
Його душа не пекло і не рай,
а тільки темна і глухая роща,
в яку стікає час. І світ зника,
бо виходу немає - лиш трясина,
де він себе, як в дзеркалі, трима,
в якому відображена... кончина.
#880 в Різне
#131 в Поезія
#1128 в Сучасна проза
Відредаговано: 15.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
