Мій спокій штиль перед закатом,
Моя тиша затиснутий крик.
Море не може бути нам братом,
Бо кожен із нас до безодні звик.
Думки як ті чайки: крикливі та білі,
Ріжуть надвоє небесну блакить.
Ми не потонемо в лагідній хвилі
Нас тільки вічність зможе зцілить.