Слава Богу за все

Слава Богу — за рік, що минув крізь випробування,
За дні, де тримала лиш віра жива.
За кожне «витримай», тихе й без визнання,
За подих ранковий і світлі слова.
Слава Богу — за сльози, що стали молитвою,
За біль, що навчив берегти й прощать.
За ніч, де душа була майже розбита,
Та все ж не забула надію тримать.
За хліб на столі, за тепло у домівці,
За тих, хто лишився, і тих, хто пішов.
За світло в очах навіть в темній годинці,
За силу любити, коли важко знов.
Слава Богу — за рік, що не зламав, а очистив,
За шлях, де мовчання звучало, як спів.
За життя. За любов. За кожну мить істинну.
За все, що було.
І за те, що ще буде.

                                  *****

Слава Богу… — за кожен прожитий подих,
За ранок, що прийшов, хоч сил вже не було.
За серце, яке тремтіло від тривоги,
Та все одно жило. Молилось. Не згасло.
За рік, що пройшов крізь сльози й мовчання,
Крізь страх, де слова губили свій сенс.
За те, що в найтемнішу мить випробування
Ти був поруч — без гучних чудес.
За біль, що не вбив, а навчив співчувати,
За втрати, що стали хрестом і світлом водночас.
За руки, якими Ти вмів нас тримати,
Коли ми падали — в сотий раз.
Слава Богу — за віру, що тихо жевріла,
Коли світ здавався порожнім і злим.
За любов, що крізь попіл у серці згоріла,
Та знову воскресла живим теплом.
За все, що було — і радість, і рани.
За те, що ми досі тут.
Слава Богу — не за легкі дні,
А за життя, яке Ти нам даруєш…
Навіть коли важко.