Ви — стіна, що не тремтить під бурею,
Ви — коріння, що тримає землю, коли небо падає.
У ваших долонях — не лише зброя,
А й теплий хліб, що чекає вдома,
І дитячий сміх, що ще не чув вибухів.
Ви йдете крізь ніч, де кулі співають,
І кожен ваш крок — це обіцянка:
«Ми повернемо світанок».
Ви не кричите про подвиг —
Ви просто стоїте.
І цього досить, щоб світ не розвалився.
Хай кулі минають вас, як дощ минає листя,
Хай рани гояться швидше, ніж біль згадується,
Хай повернетеся до тих, хто чекає
З іменами вашими на устах,
З молитвами в кишенях,
З теплом у долонях.
Ви — не легенда.
Ви — живі.
І поки ви дихаєте — дихає Україна.
Дякуємо вам.
Низький уклін.
І тиха обіцянка:
Ми пам’ятатимемо.
Ми переможемо.
Разом з вами.
*****
Дякуємо вам — за кожен світанок,
За небо, що тримається на ваших плечах.
За тишу коротку між вибухів ранком,
За світло в домівках і віру в серцях.
Дякуємо — не гучно, а з глибини душі,
Бо слів замало, щоб вимірять біль.
Ви стоїте там, де закінчуються межі,
Щоб ми тут мали життя і дім.
За холодні ночі, за втому без скарг,
За страх, що стискає, та крок уперед.
За кожен ваш вибір — залишитись сильним,
Коли світ розсипався на «до» і «тепер».
Нехай вас оберігає любов України,
І пам’ять тих, заради кого живете.
Ви — наша сила. Ви — наші люди.
Низький уклін вам.
І вічне «дякуємо».
Відредаговано: 10.01.2026