Поезія любові

Сповідь

Я не завжди була сильною.
Інколи просто не мала вибору.
Моє серце вчилося мовчати,
коли слова боліли більше, ніж тиша.

Я кохала — не голосно,
а так, як торкаються в темряві,
коли страшно втратити
і ще страшніше — залишитись.

У мені жили сумніви,
втома під очима,
і віра — вперта,
яку я ховала від усіх,
навіть від себе.

Я жінка,
яка плакала вночі,
а зранку вміла усміхатись.
Я мама,
яка боялась не встигнути,
але завжди встигала любити.

Я пишу не тому, що хочу бути почутою.
Я пишу, бо мовчати — болить.
Мої рядки — це я без захисту,
без ролей,
без правильних відповідей.

І якщо ти впізнав себе
між цими словами —
значить, ми обидвоє вижили.
І цього достатньо,
щоб жити далі.

Подобається

#310 в Різне
#8 в Поезія

Відредаговано: 01.01.2026