Мій всесвіт

Мої донечки — світ мій ясний,
Моє завтра, сьогодні і завжди.
Ви — мій подих, мій сенс земний,
Моє серце навчилось вами любити.

У ваших очах — мій Всесвіт живе,
Там зорі, і небо, і тиша ночей.
Кожен ваш сміх мене знов оживе,
Кожна сльоза — біль душі моєї.

Ви — моє життя, моя тиха молитва,
Моя сила у втомі, мій світлий маяк.
За вас я б пройшла і бурі, і битви,
Щоб світ був для вас добрий і щирий.

Ростіть під крилом моєї любові,
Нехай вас зігріє тепло мого серця.
Мої донечки — серце й душа моя знову,
Мій Всесвіт, моє все, без краю і меж.

Мої донечки… ви — мій світ,
Моє дихання, мій світанок.
У вас — мій шлях, мій тихий слід,
Мій сенс, мій подих, мій світанок.

Коли торкаюсь ваших снів —
Світ зупиняється на мить.
У ніжності малих долонь
Моє життя тихенько спить.

Ви — мій Всесвіт без краю й меж,
Моя молитва серед ночі.
У кожнім кроці, в кожнім дні
Я бачу вас — у серці, в очах.

Я житиму, допоки ви
Смієтесь, дихаєте, мрієте.
Мої донечки, моя любов,
Моє життя… моя безмежність…

Мої донечки…
Ви — мій ранок і вечір,
Моя тиша свята і молитва жива.
У ваших очах — цілий всесвіт,
У ваших долонях — моє життя.

Ви — мій подих, коли я втомлена,
Моя сила, коли я слабка.
Я дивлюсь на вас — і світ зупиняється,
Бо любов ця безмежна, глибока, свята.

Коли ви смієтесь — цвіте моя душа,
Коли вам болить — болить і мені.
Я вчуся бути ніжною, сильною, справжньою
Лише тому, що ви є в моїй долі, в мені.

Я прикрию вас тишею ночі,
Я зігрію вас світлом сердець.
Ви — мій світ, моє небо, мій всесвіт,
Моя вічність, мій сенс, мій кінець і початок водночас.

Я — ваша мама.
І в цім слові — вся моя любов.