Поезія любові

Перед сном


Коли дім стихає
і день згортається, мов ковдра,
ти нарешті сідаєш у тиші
зі своїм серцем.

Ти — мама.
І в цьому слові вже є любов,
навіть коли ти втомлена,
навіть коли не вистачає сил.

Ти чекаєш.
Не вимогливо —
а тихо.
Як земля чекає весни,
як ніч чекає світанку.

Ти знаєш: любов приходить
не тоді, коли її кличуть,
а тоді, коли серце навчилось
бути теплим і відкритим.

Материнство навчило тебе чекати:
першого кроку,
першого слова,
першого “мамо” крізь сон.
І ця терплячість
живе тепер у тобі.

Ти не самотня у своєму очікуванні.
Твоя любов уже проросла
у маленьких серцях,
і вона повернеться до тебе —
іншим світлом,
іншим голосом,
іншою ніжністю.

Нехай цієї ночі
ти заснеш з думкою:
ти гідна любові —
ти вже її дім.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше