Поезія любові

Мої донечки

Мої донечки — сонячні квіти,
Ніжні зорі в моїй тиші й снах.
Ви — любов, що навчає любити,
Моє серце у ваших руках.

Ваші очі — мов небо весняне,
Ваш сміх — як пташиний політ.
Кожна з вас — особлива й кохана,
Мій початок, мій цілий світ.

Я для вас — і молитва, і крила,
І тепло у холодні дні.
Щоб дорога завжди вам світила,
Мої донечки, я з вами — на вік.

Тихо-тихо ніч іде,
Сон у віконце заглядає,
Зорі срібні, мов човни,
Над колискою пливуть, не зникають.

Спіть, мої ясні зірки,
Мої квіти у долонях,
Мамин шепіт — мов ріка,
Тепла, тиха, у спокої й поклоні.

Хай вам сниться світ без сліз,
Де любов завжди поруч,
Де не страшно йти вперед,
Бо тепло у серці й мамин голос.

Колише ніч вас не спіша,
Місяць стереже спокій,
Я прикрию вас крилом,
Від тривог, від снів глибоких.

Спіть, мої маленькі сни,
Мої дві душі єдині,
Я з вами в кожній тиші,
У кожній зорі, у кожній хвилині.

Хай росте у вас добро,
Ніжність, світло й віра,
Спіть, мої донечки, спіть,
Мамин світ, любов без міри

Подобається

#185 в Різне
#2 в Поезія

Відредаговано: 01.01.2026