Коханий мій, у тиші вечоровій
я знов думками ніжно йду до тебе.
Ти — мій світильник у дорозі штормів,
моє тепло, мій подих, моє небо.
Коли ти поруч — серце розквітає,
неначе сад після весняних злив.
У кожнім слові твоїм душа співає,
у кожнім дотикові — м’який щасливий спів.
Ти — мій спокій, і водночас хвилина,
що зупиняє час, коли дивлюсь в твої очі.
Ти — ніжність, що торкається до серця тихо,
як перший промінь, що цілує ночі.
Я дякую за тебе кожній миті,
за кожен жест, за усмішку просту.
Коханий мій, у цьому світі й в іншім
я виберу тебе — знов і знов,
без жодного «чому».
Відредаговано: 10.01.2026