Поезія душі
На дорозі, в обіймах
На дорозі в обіймах відчаю,
Боячись зізнатись собі,
Не відмовляючи звичаю,
Залишаючись у журбі.
На дорозі в обіймах страху,
Залишаючи мітки для долі,
Щоразу даючи маху,
Підніматись на крилах волі.
На дорозі в обіймах ненависті,
Не даЮчи себе зламати.
Перебуваючи у стані немічності,
І не здатності себе врятувати.
На дорозі в обіймах болю.
Піднімаючись з колін щоразу,
Я шукаю забуту волю,
Йдучи мовчки, без фрази.
На дорозі в обіймах жаху,
Я ковтаю гірку образу.
Кров на серці - немов на плаху,
Що спливає без звуку й наказу.
На дорозі в обіймах жалю,
У погляді - крига і втрати.
Із перону нарешті відчалю,
Де вже нічого не варто чекати.
На дорозі в обіймах легкості,
Де світанки пливуть, мов сни,
Я ступаю без тіні скорботності -
Серед тиші й живої весни.
На дорозі в обіймах прощення,
Я залишу увесь тягар слів.
Розчинилось усе обурення,
У мовчанні прозорих вітрів.
Тут не тисне вже пам'ять провини,
Не пече ні провал, ні жаль,
Лиш душа - як струна ялини,
Що співає крізь спокій і даль.
Світло грає у сріблі роси,
Вітер пестить мої сліди.
Серце вільне від темної просині,
дихає мрією без біди.
Відредаговано: 21.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
