Коханий, пробач, що не можу побути з тобою
Навіть на відстані, в телефонній розмові.
Коханий, пробач, що не можу побути собою
І що згортається все в клятому драматизмові.
Ти можеш подумати, що немає часу на тебе,
І що не хочу його приділяти.
Та якби ти знав, як на душі шкребе -
Тобі залишається лише уявляти.
Так, ти скажеш, що також сумуєш,
І що тобі складніше без мого голосу.
Та тільки на відстані те цінуєш,
Що лише вчора не зміг знайти по перепису.
Так, я знаю, що сумбурно думки викладаю.
І що вірші мої не для поголосу.
Та тільки поруч з тобою я про все забуваю
І насолоджуюсь глибиною хаосу.
Ти знаєш, я дуже боюся,
Що ти перестанеш мене любити.
І що поруч з іншим опинюся,
І що не зможу нічого робити.
Я згодна, мене частенько заносить.
Ти знаєш мій дивний характер.
Коханий, розлука нам рани наносить.
Вона розрахує усе мов бухгалтер.
І ще раз пробач, що загрузла в буденності
І досить рідко виходжу онлайн.
Проте, пам'ятай, що у сірій щоденності
Ми разом створимо свій дизайн.
Відредаговано: 21.10.2025