Поезія душі
"Посиди зі мною на балконі"
Посиди зі мною на балконі,
Розкажи мені про сокровенне.
Навіть якщо вітер вдарив скроні,
Чи те все до болю потаємне?
Може вип'ємо по чашці кави,
Тут, на підвіконні, так затишно.
Може, навіть, ти зіграєш на гітарі,
А якщо не вмієш, то не страшно.
Поділися радістю чи горем,
Я зумію зрозуміти їх глибини.
Розкажи мені про гори чи про море,
На яких ти побував вершинах.
Я обіцяю не ховати сльози,
Коли в розмові дійде черга "про минуле".
Усі пройшли складні метаморфози,
Але ніхто й ніколи не забуде.
Давай зустрінемо разом світанок.
Я мріяла побачити давно,
Як підійматиметься ввись серпанок,
Немов лляне, зіткане, полотно.
Можливо, здасться, що це дивна мрія,
І ти її зі мною не розділиш.
Та зараз залишилась лиш надія.
Надія, що хоч ти мене та зрозумієш.
Ти скажеш, що в думках не послідовна,
І що турбуюсь я про все даремно.
Що часто не постійна й невгамовна,
Іщо періодами все буденно.
А поки, обійми мене міцніше.
Я пригорнуся до твого плеча,
І поцілую тебе ніжно-ніжно
й не відпущу, допоки догорить свіча.
Ти посидиш зі мною на балконі?
Розкажеш про своє, про сокровенне?
І навіть якщо вітер вдарив скроні,
І навіть якщо все до болю потаємне.
Відредаговано: 21.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
