Поезія душі

Мама, ти знаєш?

Мамо, ти знаєш, Я стала дорослою,
І вже не можу радіти дрібницям.
Мамо, ти знаєш, Я живу тільки за розкладом,
І не слідкую за перехрестям.

Мамо, ти знаєш, Я більше не плачу,
Сльози в подушку тепер не сховати.
Мамо, ти знаєш, Я злякала удачу,
І можна тепер відкрито ридати.

Мамо, ти знаєш, Я забула дорогу,
Занадто довго по ній не ходила.
Мамо, ти знаєш, що там за порогом,
Я ледве себе не загубила.

Мамо, ти знаєш, не можу сказати,
Чому більше не можу радіти.
Моменти, коли інша буде кричати,
Я буду мовчки стояти й горіти.

Мамо, ти знаєш, не можу заснути.
В голові просто прірва думок.
Вже не стараюсь усіх їх збагнути
І заплітати у рівний вінок.

Мамо, ти знаєш, Я тепер не боюся,
Більше не страшно в холодній пітьмі.
Мамо, ти знаєш, що назад не вернуся,
Ні літаком, ні на кораблі.

Мамо, ти знаєш, Я навчилась прощати
Людям, котрі зробили боляче.
І гріхи свої - собі забирати,
Навіть якщо у грудях гаряче.

Мамо, ти знаєш, Я тепер розумію,
Що життя - це звичайна гра.
Тільки от правил знайти не зумію,
І не поможе навіть іскра.

Мамо, пробач, Я стала дорослою,
І вже не буду радіти дрібницям.
Мамо, пробач, що живу тільки за розкладом,
І не слідкую за перехрестям.

Подобається

#922 в Різне
#140 в Поезія

Відредаговано: 30.08.2024