Поезія душі

Лише б хто тільки пісню заспівав

Вона була красива й молода,
І вітер коси ніжно розвівав...
Вона любила протяг і слова,
Лише б хто тільки пісню заспівав.

Їй не потрібне злато й діаманти,
Їй не цікаві псевдо кавалери.
Вона не хоче дорогих палаців,
Й не шаленіє від міліонерів.

Їй хочеться турботи і тепла,
Щоб хтось їй куртку опустив на плечі.
Тоді не треба музика й слова,
Лиш ніжний доторк огортає вечір.

Вона просила в неба просто щастя,
Щоб бігала по дому дітвора,
Але їй стискували знов зап'ястя
Й казали: "Не прийшла твоя пора!"

Вона була красива й молода,
І поглядом могла розсунуть гори.
Вона була висока і струнка,
Але самотня, як оті актори...

В них сто обличь і тисяча ролей -
то горе-смуток, то вже радість,
І серед розмаїття тих лілей -
забули, які мають буть насправді.

Вона була красива й молода,
І вітер коси ніжно розвівав...
Вона любила місяць і слова,
Лише б хто тільки пісню заспівав.

Подобається

#270 в Різне
#5 в Поезія

Відредаговано: 30.08.2024