Моє серце зайняте перекачуванням крові.
Хтось скаже: "Ти не відчула достатньо горя!
Не тонула в холодному морі,
І не стояла навколішках посеред поля!"
Можливо, та в мене персональне пекло.
Сиджу сама у холодній імлі.
І в кінці тунелю, десь там, далеко,
Бачу тривке полум'я свічі.
Як в приказці "В кінці тунелю світло.."
Та тільки зараз туди не дійти.
Бажання у серці розквітло
Та мозок торочить: "Сядь і сиди!
Розмріялась, побачила вихід....
ХА-ХА-ХА не сміши людей,
Повірила, що є той вихід
І перебрала безліч ідей!
Не працює. Це все не працює.
Заспокойся, ми тут у в'язниці!"
А полум'я свічки в далині танцює,
Приховуючи мої таємниці.
"Ти сам придумав, що усе даремно,
І що немає віри в далині.
Я знаю, що усе буденно,
Та найлегше сховатись в пітьмі!"
Бо серце вірить, що життя не гра,
Що це не рух по колу, й не по східцях...
Як навкруги холодная імла
І в кайдани заковані зап'ястя.
Пора міняти місцями туман і світанок.
Я знаю, що це все ти можеш!
Коли обійметься майбутнє і серпанок,
Тоді душа твоя і переможе."
Відредаговано: 30.08.2024