Незбагненна, нерозгадана віками,
Таємнича, неповторна, земна жінко!
Не ховайся в мушлі самоти, не треба!
Щохвилини просто будь собою –
Сильною, а коли хочеться – слабкою,
Ніжною, нестерпною, палкою!
Не давай собі у відчай впасти,
Коли серце тугою щемить.
Покричи, коли душа волає –
Байдуже, якщо ніхто не чує,
Головне – щоб тобі стало легше.
Віднайди слова, які лікують,
Заспівай, дуркуй, танцюй...
І поплач, коли сльоза лоскоче –
Виплесни назовні весь свій відчай!
Полюби сама себе такою:
Милою, надійною, стервозною.
Зупинись, коли присісти хочеш,
Не мовчи, коли сказати треба.
Без вагань закохуйся, люби шалено!
І ніколи не страждай намарно.
Та, якщо не склалось – відпускай!
Не плач за ним – час гоїть рани!
Будь певна – він тебе не вартий!
Завари собі смачної кави або чаю
І маленькими ковточками смакуй
Життя до краю. Насолоду всю відчуй,
До болю, до знемоги... ніжний дотик,
Поцілунок, запах чоловіка.
Пристрасть, то не гріх твій,
То єство лиш. Знай – життя не казка,
Тож самотужки створюй власний рай!
Бо ти така єдина! Пам'ятай про це!
Відредаговано: 18.02.2025