Ракетний обстріл

Дивлюся на карту…Як швидко вона багряніє,

І звуки сирени волають довкола.

Кругом люди у сховища вже  звично біжать,

А небо відразу чорніє. Над містом горить,

Чорний дим аж до неба сягає

Темно-сірим пекельним стовпом.

Від вибухів стогне земля,

І спалахують в небі вогні над обрієм,

А ракети летять аж із моря Чорного 

На захід, у центр, на схід …

Там зруйнований дім, знесло цілий квартал

До нуля, і горить супермаркет,

Під ногами провалюється земля.

Чорна вирва страшна

На дитячій площадці темніє,

Від уламків ракет постраждав

Спортмайданчик в дворі,

І собака сидить одиноко, а будка його тихо тліє,

І сусідній будинок горить наче факел - давно.

Поруч - в сотні людей просто миттю згоріло майно.

Хтось сидить під під'їздом й тихесенько гірко плаче,

Інший - прокльони страшні вивергає з душі,

Глушить біль!  Окупант далі плани диявольські намічає.

Ще не один підступний обстріл зробить такий. 

А тим часом сусід сусіда легенько торкає плеча:

“Ми вижили, тримайся, все гаразд, все буде Україна!”

Дарма, що їхнього дому просто тепер нема.

А поруч мама маленьку дитину гойдає,

Бабуся сидить на чорній траві та сльози втирає -

Горить на другому поверсі квартира її.

Онук делікатно за плечі її обіймає

І не знає чи мама з татом живі ???

Знов ракети летять там, де діти в парку гуляють,

Там, де мирна земля і де квіти барвисті цвітуть.

Орки смерть і каліцтва із бомб наче в грі розкидають.

Хоче нас окупант стерти з лиця землі, 

Хоче нам силу свою показати безглуздо й підступно.

Знищити тебе й мене і ще тисячі вбити таких як ми -

Мирних вільних людей. “А что стоит ему? Ерунда”

Чуже життя для нього нецікаве. Іде війна!

Безглузда і кривава, страшні й смертельні рани залиша!

Йому не під силу ЗСУ у чесному бою  протистояти, 

Тож від безсилля руйнує лікарні й дитячі садки,

І лють свою на мирних містах простіше виміщати,

Ніж у бою супроти ЗСУ. 

Ворог магістралі  бомбить, руйнує будинки - 

“Це ж так по-чоловічому, геройські вчинки.”

Не забудьте медалі вчепити за смерть дітей!!!

Треба ж десь ті старі ракети подіти,

Залежались давно вони вже на складах.

А стріляти в стареньких, невинних дітей та жінок,

Вбивати здалеку, просто з корабля чи з літака ширяти

Ракети далекобійні по мирних містах…

Тож яким “героєм” треба бути???

“Бойовим мистецтвом володіти”???… 

А сирени вперто звучать, про біду сповіщають.

Комусь врятують життя!!!

Дивлюся на карту…Як швидко вона багряніє, 

А  довкола горить  моя земля і небо чорніє!!!