ВІРНІСТЬ
13.03.2010
___________________________________________
Десь на стовпі - край садиби,
Де цвіте калина,
Гніздо звела, поселилась
Лелеки родина.
Журавель , як той господар,
Крила розпускає,
А лелека яйця гріє -
Діток зберігає.
Подружились, полюбились -
Кохання пташине…
Разом все життя – до смерті…
Час так тихо плине.
Нема життя без надії -
Журавель курличе.
Народяться журавлята -
Життя їх покличе.
А тепер вони маленькі,
Роззявивши рота,
Пригрілися під крилом -
Така в них робота!
Журавлиха рано вранці
Все росу збирає.
Журавель приносить їсти -
Щастя їх єднає
Скоро , скоро їхні дітки
Підростуть, окріпнуть.
І тоді всі разом , мабуть,
Полетять , розквітнуть.
Журавель злітає в небо-
Покружляє в небі,
А в гнізді його дружина -
Ну чого ще треба?
Ясне небо – синє, синє!
Сонце вже на сході…
Зелені луги в долині -
Жита десь там, в полі.
Все цвіте, життю радіє.
Сонце, небо – воля!
Журавлиха яйця гріє -
Така в неї доля.
Вдарив грім десь зовсім близько,
Зачорніло небо…
Спалах блискавки десь рядом
Засліпив.. - Не треба!
Загорілась та садиба -
Горить стовп по п’яльця.
Журавлиха своїм тілом
Прикриває яйця.
Журавель несе у клюві
Водицю із річки.
Поливає зверху яйця…
Може йому сниться?
Все літає, носить воду -
Люди десь там, низько…
Це сім’я його згорає -
А він тут, так близько!
Не злетіла журавлиха -
Із стовпом палає.
Прикривала яйця доти,
Поки життя мала.
Журавель літав над ними
Все кричав до болю,
Потім в небо він піднявся
Крила склав від горя.
Каменем упав із неба
Розпласталось тіло.
Стовп згорів – нема лелеки..
Товпа оніміла!
На очах людей – погляньте!
Така вірність – люди!
Ну а ми? - Як ми живемо?
І що з нами буде?
Відредаговано: 17.08.2024