ЧИНУША
10.03.2013 р
_______________________________
Як тоді… колись було – так і тепер
Крик дитини… Життя нове…. Світ завмер!
Народилася маля – він не знав
Ще тоді він свого брата вже продав.
Народився , ходив в школу в один клас
Він , як всі, сміявся мріяв серед вас
Ні... Нічим не відрізнявся він тоді
Та і були ми у той час всі молоді
Тільки, все ж таки, для кожного із нас
Шлях земний уже прокладений в свій час
Ще ніхто не знав … А Доля вже була
Для маленької душі… на шлях звала
І не знав про це той хлопець у житті
Що чиновником він буде … Мрії ті,
Що народяться у школі, – то пусте
Що наука буде нова… все про те,
Що перо, бумага палка, просто – ЧИН
Там багато вже таких … Ти не один.
Ти - чиновник…. Совість десь там спить
То нічого…. Головне – дітей своїх кормить
Та ще й так , щоб з маслом і до масла… -
Вже забув , що мріяв про прекрасне…
Іще вчора ти , як всі , ходив
А тепер – начальник... Бач спітнів
За столом у кріслі спину гнуть
Ох! І непосильний оцей труд!
Ненормований службовець все рипить
На людей він зиркає… Ричить
І нема йому там діла - , що болить
Йому б тільки гаманця свого набить
І зарплата для чинуші - народ дав
То копійки … Він стократно вже украв
А не вкрав… То з тебе брате, він візьме -
То за те, що мало грошей… Дай іще!
То за те, що він чинуша – бюрократ
Він тепер тобі , мій друже, вже не брат
Він тепер на службі, брате, - що б и знав
Він тепер на тебе, брате, працював!
Є закон… він не підкупний, він служник!
Або просто для народу – він НУЖНИК!
Хоч – не хоч, а він ФІГУРА! І про це
Нагадає він , звичайно, і вікно те
Він забув уже давно – посаду цю
Він отримав він народу… Чергу жду
Під дверима… до обіду всі стоять
Все… Обід… - на вулицю гулять!
Двері клацнули , закрились – там ВОНИ
Там чиновники, службовці хліб собі
Без турботи , без напруги сало жруть
«Може ж там – після обіду , щось дадуть…
Може довідку мені , нарешті, мать їх так
Вже народять грамотєї… Хватить жрать!
Та це потім … А сьогодні він малий
Космонавтом, командиром він хотів
Комбайнером, трактористом - хліб ростить
Зневажав він бюрократів… Життя жить
Буде він колись , щоб знали, патріот
Ось літак летить у небі… - він пілот
Поважатиме всіх старших… Він тоді
Він з народом, він же виріс серед них.
Та не так та Доля курс взяла
І дитину ту за руку повела
Так, дорослішав, Чинуша…. Ще тоді
Він не вірив , спав спокійно у ві сні
І не знав, що скоро буде …- Боже мій!
Доля виведе його на шлях прямий
Хто , як міг, у цьому світі шлях долав
На заводі, в полі, шахти будував…
Піонером був колись – книжки читав
Де тепер ти піонери? – Він не знав..
Ні… ! Не так… Він так не буде! Боже мій!
В Бога вірив… Хрест носив… не посмів
Брата зрадить, батька , матір – все, що мав
Він , як всі тоді, здавалось, про них дбав
Мрії мав, цінив добро… – Ліпив «косяк»…
Люди ж ми! Повинні знати – що і як.
Та Чиновник той в душі його дрімав
Ось освіту він закінчив , диплом мав
Гроші… Гроші… І достаток – ось тоді
І проснувся той Чиновник у душі
Будувати став кар’єру - тепер він
Вже окремий… Особливий … Стільки змін!
Маєш крісло і портфель – тепер він Бос
І забув , що бігав босим на покос
Має владу і посаду – як же так!
Він тепер слуга народу – Бачить всяк!
Він тепер за наші гроші хліб жує
Непогано і спокійно крісло мне
Ще зарплату не маленьку народ дав
Щоб він вчасно оту справку йому дав
Щоб з повагою і честю до людей -
Все забув чиновник той… тепер лакей
Головне, щоб крісло було … ЧИН по ЧИН
А що люди… Нехай знають який ВІН!
І в його тепер нічого не болить -
Пенсію забрать? - Це можна… В суд ідіть!
Головне, що б його діти їли хліб
І до хліба було масло… Сир лежить…
Щоб путівка серед літа… Стаж летить
Він тепер не так , як всі! Життя спішить
Що ж до того, що слуга… можу сказать:
Я начальника свого ціловать
Буду в губи , в руки , в лікоть – не біда
Головне, що б угодити… В жопу? – Да!
Не піду я більше тряпки продавать
Буду все, що скаже Бос я виполнять…!
От такої!! Тіло виросло… Чинуша підростав
Він тепер все на готівку спів ставляв
І забув він , що з народу – Раптом ГОП!
Скоротили… вигнали…- І знов в народ…
Люди добрі… Бога бійтесь! Я весь ваш!
Ми ж сусіди… Дайте місце! Знов до Вас…
Я ж виконував накази… То ВОНИ
Мене гнули і сношали без нужди
Я ж , як Ви…., мої рідненькі…, золоті
Все страждав… пенсію ждав… А Ви? А ВИ?
Я виконував накази… Я не знав
Що мене погонять з відти… Що я мав?
Ну зарплату… Крісло мав…і стіл я мав
А про те, що в шию торчма… Я не знав…
Це вони – оті начальники… ВОНИ
Відредаговано: 17.08.2024