ОСІНЬ ЗОЛОТА

  ОСІНЬ  ЗОЛОТА

 03.11.2010

 _______________________

Непомітно  і так швидко

Літо пролетіло.

Осінь -  золота і мила

Серце полонила.

Ось поглянь – у небі клином

Гуси  збились в стаю…

Знов летять вони  далеко -

І дорогу ж знають!!

Жовте листя на березі

На білому стволі

Посміхається, шепоче

Береза   в  дорозі.

Десь там,  в лісі серед поля,

Гриби народили

Людям радість – нехай знають

Природи то диво!

Осипається вже листя

Кружляють…, кружляють…

Наче дні наші минають

Тануть, тануть, тануть….

Скоро будуть  вже  морози

Вітри насувають

Дощі підуть – краплі з неба

Землю поливають.

Засинає  вся природа –

Хай собі спочине!

Так і життя людське, Люди,

Пролетить, проплине…

Що залишилось? – Погляньте

Скільки всього було…

Ще недавно босим бігав -

Все снігом задуло…

Осінь крила розпустила

Життя плине, плине…

Хтось народиться – то його

Життя породило!

Нехай собі, люди добрі,

Весна розцвітає…

Потім  - знову тепле літо

Життя породжає.

Осінь - це  прекрасне  Диво!

Як про фарби дбає!

Якщо вмієш те помітить,

То ти душу маєш!

Люди добрі!  Подивіться –

Бачите те Диво…?

Осінь фарбами малює -

Як мені все мило!

І життя – воно прекрасне!

Знайте про те  всюди…

Осінь життя  нам подарить

Те, що  варті  ЛЮДИ!

Кожен , як би то не було,

Те заробить, знайте

Що посіяв, як старався -

Ось тоді і   згадайте…!

Осінь листя опускає –

День за днем минають

Час біжить - роки прекрасні

Непомітно тануть.

Ще недавно нам здавалось –

Життя вічне ! Люди!

Тепер ясно –  то обман був

Вічності не буде.

Кожен має , як  природа,

Пройти пори року

Народиться і розквітнуть

Життя , як толока…

Потім  , друже,  оглянись  ти

Подивись….  -  Що скоїв!?

Чи багато ти посіяв?

Чи біди накоїв?

Осінь… Осінь золотая…

Душа завмирає…

Хай би було все те вічно!

Ні!  – Так не буває!

Що природа породила

Про те вона знає.

Прийшла осінь золотая  -

Листя опадає.

Теплі дні такі тендітні,

Ночі холодають…

Завтра, може,  сніг посипать

Горобці літають…

Кожен радується літу -

Хтось зими вже хоче.

А мені б завжди у осінь

Так душа шепоче…

Справа, зліва і далеко

Хоч пиши картину!

Осінь крила розпустила

На нашу країну.

І душа моя , як осінь,

Листям опадає

Життя  наше , люди добрі

То  летить, минає…

Не сумуйте, не журіться –

Що життя минає…

В світі Богом так дано нам

І природа знає.

Краще  треба нам згадати –

А що ми такого

В цім житті таке зробили

Від Бога святого?

Що зробили ми , створили… ?

Подивись, небого! -

Так  жили собі тихенько…

І більше нічого…?

Що залишимо нащадкам,

Крім своєї дачі?

Як жили ми ? Як боролись?

Хтось живе… Хтось плаче…

І чому  на цьому світі

Нам дано прожити?

Доля наша віщувала

Як любить…  творити…

Непомітно жовте листя

Все летить кружляє

Дні минають , роки плинуть

Життя пролітає…