ЗАРОБІТЧАНИ

ЗАРОБІТЧАНИ

21.12.2011 року

 __________________________

Отак вже трапилось, що ми

Всі  разом -  раптом  сталося,

Без роботи і майбутнього

З сім’ями   зісталися.

Заводи, фабрики ... Дивись!

Стоять , як  постаменти

Немає там життя того-

Повсюди  екскременти.

І не зове гудок  людей,

Як було то до цього...

Як жити людям – ти скажи?

Ох! - Це вже не відомо.

Приватні стали ті заводи

І фабрики ... Аякже!

І ти , мій друже, теж співвласник

Це тобі щось каже?

Надурили , розібрали

Всі ті підприємства

На кусочки  розікрали

На шматки рве серце

Олігархи, комуністи ,

Тушки  - демократи...

Тільки мелють язиками

А нас же…  багато!

Куди дітись інженеру,

Ховаючи очі ?

Бери торбу – і на ринок

Із ранку до ночі

А у дома в тебе діти -

Їсти хочуть, жити…

Що робити батьку тепер

На цим білим  світі ?

А з екрану танці , шманці

Голі баби, ціцьки...

Люди мовчки  зиркають

На оті  спіднички

От би їм хоч трошки того,

Що  там, на екрані…

Та візьми ти оте  «сало» -

Поїж  віртуально…

Оте сало, що в сараї

Ти ростив все літо

Ту  пшеницю, що на полі

Просіяв на сито

А… ти хочеш щось купити?

Жити хочеш краще?

То дорога тобі  мила,

За море … -  А нащо?

В найми, в рабство -

Хто,  як хоче, - таких там багато

Покидали сімї люди

І ну ж бо  тікати...

Від  без виходу  - що зробиш

Ідуть люди пішки

Хто , як може, виживає

Десь заробить трішки...

Там, в Італіїї   чи Польші

Жебраки , як воші

Ось тепер іще й козачки

З козаками босі

Поховавши ті дипломи,

Навіщо я вчився?

Ношу  горшки з під бабусі -

Сльозами   умився

Ну і що? - Аби платили…

Ми цього бажали

Про освіту ми  забули ...

Де ти ,  мамо... мамо?!

А хто ж  дома залишився?

Чоловік  та свині…

Що він робить? - А нічого…

П’є горілку  й нині

Ті, хто ще  не втратив духу,

Десь там  щось майструє

Копається у городі

Вірить – щось там мабуть буде...

А не буде – То й нічого...

Якось все минеться

Може вибори… тоді

Доля посміхнеться

Продам  я свою країну

За кілограм гречки

З’їм  її  сьогодні…  Завтра –

Пустенькі   мішечки…

Ось такі ми стали – Бачиш?

Де мораль? -  Для чого,

Якщо треба їсти дітям…

А як же ... - про Бога?

Молода дружина  й мати

Зібрали торбинки

Взяли  пусті гаманці,

Що лежали в скринці

І подались до столиці -

На базар  стояти...

Чоловік    в Росію їде

Каже  -  будувати

Нема сімї  більше дома

Всі   щось десь там роблять

А діти ? – Вони самі

До школи тут  ходять

Ні ! Не в школу, а до школи

Збираються разом,

По бачках і в підворотні,

Шукають  заразу

Яка там мораль люди!

Яка вдячність...?! Де там!

Ростуть наші діти  самі

У своєму  гетто.

Безпритульні , покинуті

В інтернатах … бідні

І не мають  вони тепер

Ні сімї , ні  рідних

Б’ються , борються , як можуть -

А що ж  їм робити?

Мати десь там в  Італіїї

А батька ... убито.

Ніхто  не подасть їм  руку

Не дасть їм поради

А як хочеться , щоб батько

Якось дав їм ради

Підняв на руки , посміхнувся

Тренував  у спорті

Піклувався, хвилювався

У їхній  роботі

Як хотілося б сирітці

Хоч якогось татка…

Хай п’яненького ,  худого

Там, в   маленькій  хатці

Він тоді усе здолає -

Є у нього батько!!

Він п’яниця… - То нічого

Їх таких  багацько

Отаке воно буває,

Такі стали  люди

Але  все,  однак,  минає

А  що далі  буде?

Як же страшно десь за морем

Самому прожити

А ще  важче тут, удома

Сім’ю загубити…

Подивись - його  дружина ...

Як сказати донці,

Десь  кочує по  Росії

В дирявій сорочці

Там знайшовся  чорномазий-

Утіха для жінки

А чоловік десь  там дома

Вже згорів з горілки

Від самотності, від того,

Що нема надії

Розломили вони сімю

На дві половини

Ну а сини .... Де вони?

Десь  живуть  тут,  рядом…

Батько бореться,  як може:

«Ох! Якби ж всі  разом…»

Учив , учив він синочків

За останні гроші

Стругав, тесав, майстрував..

На ногах -  калоші...

Отримали його дітки

Дипломи  -  щасливі…

Інженери педагоги –

Де вони до нині?

Десь тепер вони  у наймах

Сторожами ходять

Відривають,  закривають  

Олігархам  годять

А батько їх  рано  вранці

Вже мотор заводить

Возить, возить, возить, возить…

Десь він щось заробить.

Щоб навчалася дитина,

Щоб колись сказала