НАЙБІЛЬШИЙ ГРУХ 

 Найбільший гріх 
       04.07.2011 р  

_______________________                             
Так вже вийшло - я не знав,
Так трапляється,
Що душа батьків 
Розривається

Що  кричить вона нещасна:
«Людоньки!!
Я не знала, я любила
Боженьки!»

Чом же так  , скажіть мені,
Сталося,
Що самотньою  тепер
ТИ  зосталася?    

Що невдячності дітей
Меж  не має,
Що  і сонце ось тепер 
Десь зникає

Тьмарить  розум -  в голові
Все змішалося
Ті роки , коли мені
Все здавалося

Що спалив себе живцем -
Життя втрачено
Що  отримав ти тепер? –
Ось побачимо…

Ясно стало, що тепер
Все змінилося
Постарів, ти друже мій -
Чи приснилося?

Як колись, ти молодий
Сина так ростив,
Як   сім’ю  ти зберігав
Дні свої дарив

День за днем – роки пройшли
Що ж тепер?
Син забув… А як же ти?
Світ завмер…

Що ж ти , друже,  наробив? -
ТИ не знав?
Все давав  і все любив
Меж  не мав…

І тепер за все життя -
Ось тримай!
Ти зневагу і невдячність
Получай…!

І кричить  Душа моя:
«Я любила! 
Я надіялась  не в міру –
Що РОДИНА…

Сильна  буде… Вірив в те -

Та,  помилився.
І тепер десь там в душі  
Сльозами вмився ?

Не подасть тобі руки
Син коханий
Він забув , що на Землі
Був  бажаний…

Не навчив ти , друже мій,
Там давно, колись
Все любив і тренував –
Ось, дивись:

Бачиш ти тепер плоди?
А що ти хотів? -
Ах ! Поваги , бач який, 
Захотів!?

__________________________________

Хочеш сказать що це не так…
Який я був тоді  сліпий  дурак»

Хочеш сказать,  що чесно жив,
На «Ви»  звертався до батьків своїх

Цінував, любив і дбав

Своє місце завджи знав.

Де б не були  ви покличте -  прилечу.
Все, що можу,  вірте  мені, я зроблю

Мудрість батька, його досвід- Ось  де клад!
І нема тобі дороги   вже назад.

Можеш  бути ти розумним - Молодець!
Але ж досвід … Ти здобудеш   під кінець.

Під кінець життя свого - Так і знай
Будь розумним, друже мій-  не зівай.

Покоління йде вперед - це життя
І не буде більш назад  вороття

Батько, мати – корінь  є  твого  життя
Зсохне корінь -  і не буде вороття

Як би ти, мій любий друже,не співав
Де б не був ти, чуєш, батька  поважай

І стареньку матір ти, цінуй і поважай,
Корінь свій ти , любий друже, поливай

Добре  слово  ненці - матері скажи
Серце  матері від болю збережи

Батько, мати - то надія в тебе  є!
Всохне дерево без них  твоє

Не почуєш, не побачиш  образ ти

Що колись любили тебе у житті

Милий образ,  очі  щирі,  дорогі
О!  Які  були  ми всі  тоді сліпі!...

Як  захочеться, повірте,  тоді знов
Повернуть все оте… але ж… покров…

Як   шкодую  я – що  так було
Батько  наказав, а я його

Не  послухав – свою думку мав
Бо п’ятдесят років  вже  надбав…

Як   жалкую - збігла  мить…
Бачиш! Сивий став… Серце болить

Що  тоді я огризнуться смів
Наче б то мене хтось засліпив

Але ж, було…було - Все пройшло
І  тепер уже не виправить все то

Слова Батька – то Закон
Молитва матері – Поклон…

Великий  гріх – слова не дать,
По пяні матом покривать

А мати все чекає сина

Що прийде та її година

Оцінить син її життя

Без каяття і вороття

Чекає на свою дитину
У спеку, у холодну днину

Стоїть і дивиться у даль
 І у очах бринить печаль

А батько, батько -  він все жде ,
Чи скаже син йому про те,

Що він надія і опора
І прилетить на перший зов він

Подасть він руку, обігріє
І не залишить в мокру зливу

Пораненого батька,  там…
Він знає ціну тим рокам.

Коли батьки його ростили,
Коли любили і поїли

Коли  свою любов йому дарили…
Коли всі сили загубили…

Так знай, друже, тепер  ти,
Наступить час в твоєм житті

Колеги  - друзі  відійдуть
Батьки залишать  і підуть

Тебе одного на межі…
Як буде болісно тобі

Згадати той далекий час
Коли батьків ти в одно час

Принизив словом або ділом…
А як вони тебе любили!

Коли ти сам займеш свій «пост»
А звідти – прямо на погост…

І гріх великий – як ніколи!!
Не поважать батьків … Бо тоді

За це тобі прийде розплата
Цініть батьків! – Їх небагато.

 Підтримайте і натисніть кн. Відстежити