НАЙБІЛЬШИЙ ГРІХ

                  Найбільший гріх

                    04.07.2011 р                                                                                          

_______________________

Так вже вийшло - я не знав,

Так трапляється,

Що душа батьків

Розривається

Що  кричить вона нещасна:

«Людоньки!!

Я не знала, я любила

Боженьки!»

Чом же так  , скажіть мені,

Сталося,

Що самотньою  тепер

ТИ  зосталася?   

Що невдячності дітей

Меж  не має,

Що  і сонце ось тепер

Десь зникає

Тьмарить  розум -  в голові

Все змішалося

Ті роки , коли мені

Все здавалося

Що спалив себе живцем -

Життя втрачено

Що  отримав ти тепер? –

Ось побачимо…

Ясно стало, що тепер

Все змінилося

Постарів, ти друже мій -

Чи приснилося?

Як колись, ти молодий

Сина так ростив,

Як   сім’ю  ти зберігав

Дні свої дарив

День за днем – роки пройшли

Що ж тепер?

Син забув… А як же ти?

Світ завмер…

Що ж ти , друже,  наробив? -

ТИ не знав?

Все давав  і все любив

Меж  не мав…

І тепер за все життя -

Ось тримай!

Ти зневагу і невдячність

Получай…!

І кричить  Душа моя:

«Я любила!

Я надіялась  не в міру –

Що РОДИНА…

Сила  буде … Вірив в те…

Ти помилився.

І тепер десь там в душі 

Сльозами вмився ?

Не подасть тобі руки

Син коханий

Він забув , що на Землі

Був  бажаний…

Не навчив ти , друже мій,

Там давно, колись

Все любив і тренував –

Ось, дивись:

Бачиш ти тепер плоди?

А що ти хотів? -

Ах ! Поваги , бач який,

Захотів!?

Хочеш ти тепер сказать: «Це не так…

Ой! Який я був тоді сліпий  дурак…!»

Хочеш ти сказати, що чесно жив,

І  на «Ви»  звертався тиі  до своїх батьків?

Не підвищив слово – Ні! Тільки ВИ на Них…

Цінував, любив і дбав про  батьків своїх.

Щоб не влипнуть  у халепу… Як тоді батьки?

Щоб жили Вони довіку  раді були Ми.

Де б не були  ви покличте -  прилечу.

Все, що можу,  вірте  мені, я зроблю

Мудрість батька, його досвід - Ось  де клад!

І нема тобі дороги  вже назад.

Можеш  бути до розумним - Молодець!

Але ж досвід … Ти здобудеш  під кінець.

Під кінець життя свого  - Так і знай

Будь розумним, друже мій, не зівай.

Покоління йде вперед - це життя

І не буде більш назад вороття

Батько, мати – корінь  є  твого  життя

Зсохне корінь - і не буде вороття

Як би ти, мій любий друже,  не співав

Де б не був ти, чуєш, батька  поважай

І стареньку матір ти, так і знай,

Корінь свій ти , любий друже, поливай

Добре  слово  ненці - матері скажи

Серце  матері від болю збережи

Батько, мати –  надія в тебе  є!

Всохне дерево без них  твоє

Навіть там, тоді, у ті часи

Не почуєш, не побачиш  образ ти

Милий образ, очі  щирі  дорогі

О!  Які ж  були  ми всі  тоді сліпі!...

Як  захочеться, повірте,  тоді знов

Повернуть то все… Але ж… Покров…

І  душа  до них, батьків своїх,

Не в словах - в устах бринить!

Як   шкодую  я – що  так було

Батько  наказав, а я його

Не  послухав – свою думку мав

Бо п’ятдесят років вже  надбав…

Як   жалкую я тепер … - Та  мить…

Бачиш! Сивий став… Серце болить

Що  тоді я огризнуться смів

Наче б то мене хтось там засліпив

Але …ж… Було…Було… Все пройшло

І  тепер не виправить все то

Думав я -  за це  тепер розплата

Але…  раз… - Хіба ж того багато?

Щоб батько, матір гордість мали

Бач!  То наш син ! - А Ви не знали?

То їхня гордість… Їхня сила…

То їх душа, що в них вселилась

Набралась сили, поновилась…

І десь  там з часом … загубилась…

Батьківське слово – то Закон

Молитва матері –  Поклон…

Великий  гріх – знай любий друже

Забуть  що мати  в зимну стужу

Чекає на свою дитину

У спеку, у холодну днину

Стоїть і дивиться у даль

 І у очах бринить печаль

А батько… батько… -  він все жде ,

Що скаже син йому про те,

Що він надія і опора

І прилетить на перший зов він

Подасть він руку, обігріє

І не залишить в мокру зливу

Пораненого батька там…

Він знає ціну тим рокам.

Коли батьки його ростили,

Коли любили і поїли

Коли  свою любов дарили…

Коли всі сили загубили…

Так знай, мій друже тепер  ти,

Наступить час в твоєм житті

Колеги  - друзі  відійдуть

Батьки залишать  і підуть

Тебе одного на межі…

Як буде болісно тобі

Згадати той далекий час

Коли батьків ти в одно час

Принизив словом або ділом…

А як вони тебе любили!

Коли ти сам займеш свій «пост»