7.

нотатки з настрою

41.

...зовсім забули що люди ми серед людей...

метушня наші дні у сміття перетворює

і замулює час повсякденно сірістю побуту -

 там життя усе крутиться в круговерті марнот

і гудить пустодзвонне мов дзига розкручена...

42.

..."прагматизм, сарказм та іронія понад усе..." -

саме так і туди нас скеровує наша сучасність...

"...і знову те саме..." - сміється у затінку

старість із закутку...сміється і згадує

давнє те саме що і сучасне...

43.

...чорнобривців наріжу букетик на стіл їх поставлю...

підсвічника два з мармуровою крихти зверху каміну пристрою

й запалю в них свічки постелю на долівці ковдру біля вогню

і порину думками у спогад

під сполохи й тріскіт камінного полум"я...

44.

...листя шум...листяне шарудіння...

у парку сиджу...милуюся паданням жовклого листя... -

як воно по доріжці котиться вітром перехожим під ноги

править під лави і у траву...чи від того мені споглядання

так світло і легко...і сумно так на душі...

45.

...пам'ятаєш?.. - дебрі...черешні...пухкії хмаринки у небі...

і ми - ти і я - зривали і їли ягоди дикі гіркі черешневі

ягідними ж кісточками жбурлялись сміялись... -

веселі щасливі були...все минулося...все...

я забув тебе всю...навіть сміх твій забув...

...та гіркота на серці зосталась...

46.

...крізь скупчення зір у туманності мрій і кохання

ти йшла на зустріч мені...

мерзлякувато кутаюся у пальті

і протягую в дар тобі квіти від осені...

47.

...у відчинені двері ти тоді завітала до мене...

чулася пісня кохання в поривах осіннього вітру

і зронилися падали квіти огорнуті в шелест дощу

на поріг...

вітер у відстанях звів наші погляди -

твій у якому був спокій і сум

і мій у якому розгубленість і запитання... - назавжди?...

48.

...занедужав - болить голова кашляю шморгаю носом...

в"яле тіло своє ледь дотяг до такого далекого ліжка!..

кажуть, то грип...ні! я гадаю - то захворіло нове століття

що відкрило вже відлік минулому...

49.

...що не кажи - а земля підневільна

і її обробляє воля людська...

а як воля та квола - той квола земля...

50.

...на дворі сніги що не виглянеш і за ворота...

сонце у синьому небі...від білого сліпнуть аж очі...

повітря морозне - прозоре таке що голос ген чути за обрій луною...

...чищу доріжку від ганку і слухаю хрускіт снігів...

51.

...два голуби всілись мені на балконі - чорний та білий...

що чорний - сів зліва, а білий - сів справа...

як янголи два: зліва чорний - то злий, білий справа - то добрий...

як сполохаєш чорного - злетить за ним білий...

хай вже буде як є - хай існує в житті оця несумісність в сумісності

...чи навпаки?..заплутався я у поділах духів добрих і злих...

52.

...соловейко співає сонати до зір освідчується їм у коханні

в садку за селом яке спить у цю місячну ніч...

раптом стих і сполоханий подувом вітру у листі злетів

крильми - шурх! - лиш прозорая тінь промайнула над садом...

...місяць торкнувся цілунком до пісні земного кохання...

53.

...в колодязне небо дивлюсь заглядаю...

побачив себе відзеркаленим у глибині... -

ніяково стало мені що я такий мізер...

спитав у задумі - ...що таке я і велична оця крижана чистота

що в глибинах земних затаїлась?..затаїлась від кого?... -

здогадуюся і мовчу, зачарований космосом вод...

54.

...зі скрипом накручую заіржавілий ланцюг -

підіймаю тягну наближаю до себе коновку із небом мовчання...

пророче небесне святе - відгукнулося зойком в душі моїй раптом

мовчання крихке...адже порушив беззахисність вічного...

55.

...веселковий дощ...і небо не більше мого капелюха...

розкрив парасольку - хай краплі стрибають по ній, з неї й на ній...

а небо мале...і капелюх не такий вже й великий...

а краплі мов діти - вертляві і дзвінкоголосі...

весело їм зістрибувати з парасолі у вирій життя...

56.

...віки стали віками

вії - відкладені дні перелічити котрі потрібно...а ліньки!

на потім усе відкладаю...стеля скрутилася кішкою... -

в зорях у Всесвіті спить...

57.

...он, там - біля річки під тінню верби

у воді що полоще гілля тонковигнуте своє

і ніжні люб"язні розмови веде із вітрами... -

тут я спочину з утоми...