нотатки з настрою
26.
...сумно сьогодні мені -
був на могилах забутого давнього цвинтаря...
порослі лабуззям обвиті плющем
дивом вцілілі хрести -
наче стомлені старці схилились
сидять на сторожі останків людських
що у мирі тут упокоїлись...
ні...то не цвинтар життя -
...тут забута історія...
27.
...розказати не смію тобі таїну...
та - признатись - жахає і вабить ця тиша у часі...
холод пронизав мене
бо зустрівся із поглядом мертвої тиші... -
в ній утрати безцінні даремні жорстокі і злі
там журба і страждання
і муки
і біль...
28.
...той погляд із тиші у часі вагоміший певне за ціле життя -
в ньому відчаю крик і благання невинних...
не знаю - чи смерть має сльози чи ні?.. -
але ця порожнеча є місцем скорботи
притулком глибокого смутку...
29.
...і завжди отак -
і треба заплакати а очі сухі...
і втрата велика й біда невимовна -
стоїш скам"янілий хмурий сумний
...мовчиш...
30.
...так хочеться сонця! над склепом оцим на весь день...
яскравого місяця й безліч зірок - щоб світили до самого ранку!
над склепом оцим стародавнім...
31.
...навіщо і хто скерував на скарання майбутнє моє?..
воно стало огидним минулим
на оглядини випнуло що мої спогади всі в сьогодення...
нетерпіння задухою б"ється в мені!
і прозріння й зневага в очах!..
і помста затьмарює мозок...
32.
...дзвенить ріка дзвіночками до неба
через пороги водоспадом
біжить спішить не знаючи утоми
така весела чиста і прозора!
що аж замріялось мені й собі рікою стати
аби щоб легше нести хрест у злиднях прохача
на милість від моєї Батьківщини...
33.
...дістати десь квітів! не можу без квітів!!!..
час нині зараз трагічний й смутний -
прикрасити якось - хоч штучно! -
потрібно негайно його...
34.
...зібрав у полі квіти й поклав при виході під ільмом
що сторожує людьми забуте кладовище...
подумалось отак... - не тимчасовий я
але й на жаль не вічний...
під вітром скрипнув ільм старезний і міцний
про щось залопотів й сховав у кроні сонце...
...та я вже був далеко...
35.
...вийшов у ніч - неспокійно мені...
стривожено серце стукоче у простір буття
у якому скасовано мудрість...
36.
...не до сміху нині мені -
наше самостягання духовно-тілесних одеж
перетворилося вмить в самозречення беззаперечне...
37.
...в скаженому вітрі у блискавках громі... -
побачив і чую стихію свободи якої не матиму я ніколи!..
і як божевільний сміявся пристрасний в танці
і плакав у хвилях бурхливої зливи...
38.
...де межа за якою немає нам волі?..
чи всі наші бажання й жага до кохання
і всі устремління душі до осягнення волі... -
граничні?..
а може знаходимося нині ми там
де лише відчиняються брами до волі?..
39.
...чую пронизливі скрипи гальм -
переходив не там де дозволено вулицю...
- ...надто аж просто забити себе
колесами власної видумки... - думав й дивився на фари
повз вуха пускаю лайку шофера... -
як оцінити ці фари що впали й лежать но дорозі?..
цікаво... - вирішую в думці задумливій
п"яний...
40.
...споглядаю потік нескінченно-шумливого людства
і стовпище порухів рухів облич голосів різмаїття
і вкотре себе вже запитую - де ми ?..у якому столітті?..
...ех! запитання мої...запитання...
хвала Господу! - дав нам життя і цей день..
41.
...з"явилося сонце і вітер сховався
в обіймах ширококронної липи в моєму саду
яка усю ніч купалася в сяйві яскравого місяця...
синьоока красуня ріка зоріє до озера й грається рибками...
гримить бубонить старий млин розтирає зерна у борошно... -
...так! буде гарним цей день...