...нотатки з настрою
13.
...протиріччя вирішуються у просторі наших вагань
та чи ладен той простір усі негаразди й проблеми
які створюють нам наші трикляті оті протиріччя
вмістити в собі для суддівства?.. -
їх сила силенна!..
...думалось так мені ранком з ваганням -
вилазити з ліжка чи ні?..
14.
...у пошуках істини легко так заблукати!
і добре блукання коли у щирості думки супроти нещирості вчинків
задля добра...а як ні?..а як просто з цікавості?..чи від нудьги?..
...виходить тоді...- блукач той є блазнем у святі брехні
з кривляннями в танцях у відзеркалені істин заблуканих...
...бійся засліпнути з розчарувань...
15.
...спочинок?..який?..і навіщо?..
ти - оракул життя!
ти - подовження часу від завтра в сучасне
і знов у майбутнє крізь день сьогодення...
і так без кінця
і так вічно в бутті...у такому не вічному...
16.
...а навколо безліч світів!
і та безліч зійшлася в мені і вона мене цементує... -
навіщо?..з якої причини?..для чого?..чому?.. -
питаю себе...та чи під силу мені загадку цю розгадати?..
17.
...сонце зимове з морозу червоне дрижить
поспішає до небокраю - зігрітися хоче, напевне, як я...
і світила небесні прагнуть до спокою
...в затишок теплий...
18 (цікавий випадок).
неспішно іду - кроки мої відлунює місто
що спить у нічному тумані
поглянув угору...там місяць мов лампа в плафоні -
скутий місяць не бачить себе у тумані
а світло наосліп кидає униз
- ...бути скутим у хмарах і силу світла свого витрачати даремно?..
як недоцільність таку оцінити у світі доцільності?..
хай і хибне воно оте сяєво місяця
але ж світить крізь хмари з останньої сили... -
саркастично собі відповів...посміхнувся...
раптом хтось каменем вцілив у лампу ліхтарну
- ...а в місяць не вцілиш... -
з"їхидничав в думці над дурнем отим
який любить трощити скляне і казенне (по суті - своє!)...
...неспішно іду і місто відлунює кроки мої
і сміхи чиїсь і розмови веселі і п"яні
нічийні чужі і знайомі
такі повсякденні в тумані...
19.
...зупинка - загибель у тлінні
життя де усе обертається в попіл
в ніщо
на іграшку долі...
і вирішуй тоді - що є справжнє і цінне?
це небо? це місто? земля?..чи все оте разом?..
і що тоді ти на землі під небом у місті оцим?..
багато обсяде питань громіздких і вагомих -
важких аж настільки
що ніяк не второпаєш тої мети
до якої життям своїм прагнув...
- о! так - кажу я до себе собі. - зупинка загибель...
...а хтось радить мені зупинитись...
20.
...як у гольфі - б"єш по м"ячу до лунки його направляєш і цілиш...
але то гра, то розвага, утіха бажань і марення часу у часі змагань
...а тут - чи іронія долі чи вискал недолі - наше падіння у злидні
не з власної волі мов битим м"ячем до лунки падаєм сліпо слухняно...
...як у гольфі...
21.
...дибіл цей тисне на клин
зненависті й розбрату -
тисне настирно й постійно...
піти віддубасити дурня?..ні - вже запізно...
розвелося подібних як він поміж нас незліченно...
визнавати це болісно й важко...
то кара нам Божа за нашу байдужість пиху і пасивність
за згоду з негідним...
...допоки нести нам цей хрест?..
22.
...аж з пантелику збиває - чому наші нетрі такі не цікаві
побутовою дійсністю?..та просто! - наші вони і тому не екстремні
тому не прикольні - видом своїм вони в душу плюють нам
знущаються з нас і нашу свідомість пригнічують
гноблять нас усвідомленням нашої бідності...
так - це наше
іншим це бачити - зась!..
...а не послати би все це на...дуже далеко...
що іще можна сказати на це?..проза буття...побутова буденність...
23.
і вічність страждає на втому...
то наче вві сні... - прокинутись хочу!
не в силі таке споглядати!..
...ще ніколи так сумно мені не було...
24.
після ранкового душу розчісую мокре волосся
і спало на думку мені - що не чесні не чисті
а чисті - причесані але то що не значить що чесні вони...
цікавая думка (сьорбаю каву), відмітив собі я про себе...
та знову ж таки - недовір"я поганий порадник
і вірити кожному також не варто... - як бути тоді?..
як жити зневіреним в чесність в порядність людей?..
і чи гідно мене задаватись таким ось питанням?..
(їм бутерброд, запиваю гарячою кавою)
коротше - життя є життя
і яке воно в тебе - проблема твоя вже...
вирішуй то сам...
25.
...подивись навкруги - як красиво чудово усе!
ранок цей наче перший в житті поцілунок!
цитриновий обрій відчинено навстіж
і співи пташині святою осаною сонцю звучать
вітерець в оранжевім одязі всівся на гілці верби
і плескає ніжками босими в річці й дивується росам
котрі виграють кольорами у променях сонця -
вітер весело їх усміхається...
трави і квіти... - усяка рослинність! поринути хоче