в кімнаті планети земля
в кімнаті планети земля
милі дурниці мрій і фантазій,
обіцянок,
віра в прийдешнє в красі і коханні -
де безлад, розгардіяш,
перекинуті кубики із написами на гранях
ребра - жала ножа...
в плямах чорнильних лінійки,
косинці-трикутники і лекала,
підручники, зошити, всі книжки
розкидані, кинуті і забуті
в кімнаті планети земля...
різноколірні бублики зібрані у пірамідки
з натяком на єгипетські
у пустелі в Долині Царів,
що в пишноті красіються в сяянні сонця.
сонце розправило крила
в кокарді шкільного кашкета,
зірвався що з вішалки,
впав
і валяється онде, он там,
у куті вже не перше століття
в кімнаті планети земля...
муха б"ється в вікно,
зісковзує,
ковзає,
повзає,
дзижчить у падінні,
злітає немовби той м"яч,
підскакує, скаче по склу
обдурена ласкою світла,
зморена у неволі
купається в лазні тепла і сліпучого сяйва...
на дверях зачинених
тіні від дерева проти вікна
сплетені у сплетінні
рогів, пальців і крил
і штовхаються,
хляпають,
грюкають відчаєм у двері зачинені -
але не чує ніхто уполонених тіней
нічийних в нічийне життя...
відзеркалює дзеркало білену стелю,
з якої звисають лампи в плафонах
скляної люстри у моховинні темного пилу -
здригається люстра,
дрижить,
дзеленчить,
на трубці сталевій звисає зі стелі
і знехотя
важко хитає вагомі плафони
маятником на стіні стародавнього,
давнього дзиґаря... -
відраховує час у поступу спогадів,
стомленим човганням
міряє відстані старий дзиґар
у кімнаті планети земля...