1.

в кімнаті планети земля

в кімнаті планети земля

милі дурниці мрій і фантазій,

обіцянок,

віра в прийдешнє в красі і коханні -

де безлад, розгардіяш,

перекинуті кубики із написами на гранях

ребра - жала ножа...

в плямах чорнильних лінійки,

косинці-трикутники і лекала,

підручники, зошити, всі книжки

розкидані, кинуті і забуті

в кімнаті планети земля...

різноколірні бублики зібрані у пірамідки

з натяком на єгипетські

у пустелі в Долині Царів,

що в пишноті красіються в сяянні сонця.

сонце розправило крила

в кокарді шкільного кашкета,

зірвався що з вішалки,

впав

і валяється онде, он там,

у куті вже не перше століття

в кімнаті планети земля...

муха б"ється в вікно,

зісковзує,

ковзає,

повзає,

дзижчить у падінні,

злітає немовби той м"яч,

підскакує, скаче по склу

обдурена ласкою світла,

зморена у неволі

купається в лазні тепла і сліпучого сяйва...

на дверях зачинених

тіні від дерева проти вікна

сплетені у сплетінні

рогів, пальців і крил

і штовхаються,

хляпають,

грюкають відчаєм у двері зачинені -

але не чує ніхто уполонених тіней

нічийних в нічийне життя...

відзеркалює дзеркало білену стелю,

з якої звисають лампи в плафонах

скляної люстри у моховинні темного пилу -

здригається люстра,

дрижить,

дзеленчить,

на трубці сталевій звисає зі стелі

і знехотя

важко хитає вагомі плафони

маятником на стіні стародавнього,

давнього дзиґаря... -

відраховує час у поступу спогадів,

стомленим човганням

міряє відстані старий дзиґар

у кімнаті планети земля...