Як засохне чорнило — я закрию цю книгу,
І не ляже на аркуш моя думка натхненна.
Все, що сказане — писане, залишилось на рингу,
Я покину канати — пірну в воду джерельну.
Вона змиє всю фарбу, яка руки бруднила,
І мій простір звільниться для нової наснаги.
Її крапля з кришталю мою душу змінила —
Відчуваю могутню до творчості спрагу.
Я всім дякую щиро, хто зі мною в дорозі:
Ми на лайнері «Мрія» кожну хвилю здолаєм.
Навіть мега-цунамі вгамувати в спромозі,
Якщо музика з палуби в такт пролунає.
Якщо в когось болить — ви не бійтесь зізнатись,
Напишіть десь у блозі або в спільному чаті.
Адже всі ми — родина, і не треба вагатись,
Коли в серці неспокій, а думки — якісь кляті.
Як засохне чорнило — я закрию цю книгу,
Але вас не покину і в порту не зійду.
Ми розіб’ємо келихи та закрутим інтригу,
Що главою почнеться, а перейде в сім’ю.
Відредаговано: 22.06.2025