Поезія 2025

Доміно

Колись давно могутня північна країна
Гралась в доміно, як маленька дитина.
Колонізувавши південну мозаїку, —
Закони впровадила, була за хазяйку.

Великі родючі поля засівала,
Земля народжувала — хазяйка збирала.
На східні території око поклала,
Трохи подумала — а потім топтала.

Східна країна димом умилась,
Холодно стало — ковдрою вкрилась.
Чужинців прогнала до себе на північ —
На сході не бажана гра їх у квідіч.

Розставлені кістки чорної гри
Пустили реакцію цепної пітьми.
Тепер реактиви на захід пішли
І джунглі покрили пів світу слізьми.

Чи є якесь рішення? Є — сто пудово!
Але не усім воно до вподоби.
Потрібно війну розв’язати скоріше,
Наступного разу бути пильніше.

Війну розв’язати, але не з народом —
З бандитом безликим, з нарко-уродом.
Корупцію теж — під один протокол,
Щоб всі синдикати відчули прокол.

Потрібна структура мирського порядку,
Сила численна, що плюне на взятку.
А поки — це мрії про краще майбутнє,
У нашім теперішнім зовсім відсутнє.

Але у людській підсвідомості брак:
На кожну виставу знайдеться рак.
І навіть якщо ми все вирішимо —
Запуститься новий ефект доміно.

Подобається

#1540 в Різне
#288 в Поезія

Відредаговано: 22.06.2025