Поезія 2025

Ластівки

Стою на балконі років у шість,
І споглядаю на повітряний бій.
У тому бою я не прошений гість,
А так би хотілось до ластівок в стрій.

Може, сумую за якимсь із життів,
Може, колись я до хмар піднімавсь.
Дивився у небо і знав, що хотів,
Та був я дитиною і пір’я не мав.

Настільки кохав цю погоню пташок,
Що навіть Морфей дарував сновидіння,
В яких я отримував магічний зв’язок,
В польоті чарівнім брав управління.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше