Стою на балконі років у шість,
І споглядаю на повітряний бій.
У тому бою я не прошений гість,
А так би хотілось до ластівок в стрій.
Може, сумую за якимсь із життів,
Може, колись я до хмар піднімавсь.
Дивився у небо і знав, що хотів,
Та був я дитиною і пір’я не мав.
Настільки кохав цю погоню пташок,
Що навіть Морфей дарував сновидіння,
В яких я отримував магічний зв’язок,
В польоті чарівнім брав управління.
Відредаговано: 22.06.2025