Поезія 2025
Безмежний поклик
Жив в колонії своїй трудовий мураха,
Змалечку був навчений правилам тутешнім.
Для суспільства все робив, як той сіромаха,
Але шепіт серця мріяв о безмежнім.
О безмежнім світі, який бачив він щоразу,
Як здіймався вітер і зривав кульбаб верхів’я.
Він хапав насіння з відчуттям екстазу,
Стрімголів летів та вивчав сузір’я.
Амбіційний красень, чорний, як Анубіс,
Побажав для себе іншого життя.
Мовчазний вусатик — всім на перекіс —
Ліс покинув по-англійськи, не відчувши каяття.
Він ступав сміливо по степам широким,
Небезпеку на сніданок готував собі.
І з драконом бився, з виду златооким,
Попелицю врятував і сховав в корі.
На шляху життєвому цілував бажання,
Відтворивши подорож, яку так жадав,
Нагодувавши Жовну, чорну, як страждання,
В потойбіччя відійшов, навіть не кричав.
Відредаговано: 22.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
